Исповедь любви

А осінь - далі
Слова Ірини Вілінської
Холодна ніч збира з роси коралі.
Хто їх згубив у музиці дощу?
А осінь - далі, осінь далі й далі...
І все, мовчить, а з нею я мовчу.
З нею я мовчу…
Приспів:
Загубить день колись свої печалі
десь у садах, неначе в міражах.
Лиш осінь - далі, осінь далі й далі...
І я у ній тепер така... чужа...
Лиш осінь - далі, осінь далі й далі...
І я у ній тепер така... чужа...

Похмурий день із запахом мигдалю
Збирає снів уламки - дивна мить!
А осінь - далі, осінь далі й далі...
А разом з нею далі й далі ти.
Далі й далі ти…
Приспів.


Будьте!
Сл. Ирины Быковой
Муз. А. Морщавки

Холодно, мерзнут слова на губах
И занавеска на кухне простыла.
Ворох не глаженных cерых рубах,
Мне одиноко, бесцветно, постыло…
Осенью желтой, прозрачной весной,
Летом зеленым и белой зимою
Побеспокою Вас просьбой одной:
Краски смешав, оставайтесь со мною.


Дёргалась удочка нервно порой,
Я на рыбалке поклёвывал сонно,
Словно растерзанный летней жарой,
Так напевая под нос монотонно:
Белой зимою, прозрачной весной,
Осенью желтой, оранжевым летом
Побеспокою Вас просьбой одной:
Станьте моим недопетым куплетом.

Долго скитаясь по грешной земле,
В дивном краю пилигрим очутился.
В Ваши глаза заглянув, обомлел,
И, как мальчишка, мгновенно влюбился.
Зимней порою и нежной весной,
Осенью желтой и летом зеленым
Побеспокою Вас просьбой одной:
Дайте возможность остаться влюбленным!




Засвіти мені в серці
Слова Миколи Орловського
Засвіти мені в серці незасвічену мрію,
Вижни сумнів окутаний тугою.
Я тобою, кохана, і сумую й радію.
І хворію любові недугою.
Сам себе я питаю: чи була ти моєю?
Власним болем по зболенім стукаю.
Засвітися у серці золотою зорею,
Будь для мене щасливою мукою.
Свій настоєний смуток сподіваннями грію,
Достигаю серпневою спекою.
Засвіти мені в серці незасвічену мрію,
І обвий чарівною веселкою.


ІДУТЬ РОКИ
Слова Григорія Бідняка

Ідуть роки…Немає їм вороття.
І піснею дитинство відлунало.
Ми розійшлись, нас кликало життя,
І десь чекали зоряні причали,
Лиш зоряні причали.
Приспів:
Ми розійшлись –
Адреси невідомі,
Нестримно плине
Молодості час…
Привітно так шумлять
Берези в школі
І заглядають
В незабутній клас.

Всім класом ті берези ми садили,
Що біля школи і тепер ростуть.
Тут ми своє дитинство залишили
Й пішли кудись – в невизначену путь,
В невизначену путь…

Приспів.
Ідуть роки… І знов прийшла весна.
І як тоді, все хороше навколо.
Вже скоро вкриє скроні сивина,
Але чекають ті берези в школі,
Стрункі берези в школі.
Приспів.


КРАЩЕ Б НЕ КОХАЛА
Слова Григорія БІДНЯКА

Літечко на крилах прилетіло,
В небі засвітилися зірки…
Вишенька розквітла біло - біло,
Розпустила ніжні пелюстки.

Приспів:
Дівчиною вийшла за ворота вишня
З ясенем розмову тиху повела:
- Ой, коли б я знала,
Краще б не кохала,
Була б не любила, не цвіла.

Поки розцвітала я весною,
Знаю ти до іншої ходив.
Не бажав зустрітися зі мною
Яблуньку біленьку полюбив.
Приспів.

І сказав їй ясен гордівливий:
Не печалься, зіронько моя.
Я ж тебе кохаю і щасливий.
Вишенько, з тобою буду я.
Приспів.

Відвернулась вишенька від нього,
Трепетно хитнулась голова…
Не сказав він правдоньки нічого –
То на вітер кинуті слова…
Приспів.



КРУГЛИЙ ГОД Cлова Ирины Быковой
Поднимается месяца рог
За удачу, за вечер, за встречу.
Ставит ночь на небесный пирог
Именинные звёздочки-свечи.
Припев:
Круглый год, круглый год
Водят звёзды любви хоровод.
Круглый год, круглый год
Совершают планеты свой ход.

Белоснежная скатерть снегов
Заливается красным закатом.
За секреты измятых стогов
Жизнь расплатится осени златом.
Припев.
Предвкушение, радость даров,
Напоённость весенним цветеньем!
У костра из берёзовых дров
Пляшут с искрами синие тени.
Припев.
Чередуются лето с зимой,
Лепестки облетают на плечи…
Очень скоро ты будешь со мной.
Пусть весна продолжается вечно!
Припев.




Листвы опадающей кружево
Сл. Ирины Быковой

В разрыв меж пространством и временем
Стекает багрянец заката.
И двое теряются в темени,
Сливаясь от жара объятий.
Листвы опадающей кружево
Печаль навевает о лете…
Луна в перламутре жемчужины
С небес ослепительно светит.

Припев:
Романс – дополнение к ужину
В два голоса ночь напевает.
Листвы опадающей кружево
Отражается лужами…
Печаль…
Печаль…

На волосы снега навьюжило
За многие-многие годы.
Романс – дополнение к ужину
Звучит, несмотря на погоду…
Меняться всему предначертано,
Печаль мимоходом коснётся,
А двое обнимутся вечером
И эхом любовь отзовётся!..

Припев.
В разрыв меж пространством и временем
Стекает багрянец заката.
И двое теряются в темени,
Сливаясь от жара объятий.
Листвы пожелтевшее кружево
Расшил мелким бисером дождик,
Луна опрокинута лужами
И в небо подняться не может…
Припев для окончания:
Листвы пожелтевшее кружево
Мечты о весне навевает!..
Романс – дополнение к ужину,
Льётся нежная музыка,
Споем…
Вдвоем…


НАДІЯ
Слова: Світлани Кас’яненко


Світло згасло. Темно у вікні.
Знаю, що у сон ввірвешся знову.
Мріяти так солодко мені –
В мареві вести сердець розмову.
Приспів:
Моя надіє, зіронько остання.
Все, що залишилось – тільки сподівання.
Все, що залишилось - це тільки сподівання.
Ти - моє притаєне кохання.

Я розлуку міряю в роках.
Поглядом у натовпі блукаю.
Ти зі мною поруч лиш в думках.
Справжнього, на жаль, в житті не маю.
Приспів.


Ответь мольбе
Сл. Ирины Быковой
Муз. Александра Морщавки

Обрыв, лечу… А ты идёшь по краю
И на ботинках выступила соль.
Сначала согрешу, потом раскаюсь,
Играя предначертанную роль
В твоей судьбе.

Припев:
Пока не давит возраст
И годы беззаботные не жмут.
Твоих объятий ослабляя ворот,
Спешу туда, где ангелов не ждут…
Где ангелов не ждут…

Потрёпанный штормами ищет пристань,
Уста разверзший – времени вассал.
Шуршат листочки - я читаю письма,
Которые тебе не написал
В ответ мольбе…

Припев.




Перебирая в памяти слова
Слова Миколи Орловського
Музика Олександра Морщавки
Перебирая в памяти слова,
Перебирая мысли и сомненья,
То чудное мгновенье искушенья,
Когда вдруг закружилась голова.
Мучительных речей твоих резон,
А в сущности – пустое заблужденье,
Оправдывать не нужно наважденье
И обьяснять кому-то нежный сон.
Похоже ты забыла в суете,
Что в жизни есть другое измеренье,
Где есть мечта, любовь и вдохновенье,
Где все не так, и мы уже не те.


Пилигрим
Слова Ирины Быковой

И дольше века длится день,
И за день век проскачет мимо.
Мелькнёт среди Галактик тень
Космического Пилигрима. 2 р.
Припев:
Любовью удлиняя дни,
Горите, свечи – душ огни,
Не дайте Землю тьме окутать.
Горите, свечи – душ огни,
Любовью удлиняя дни,
Бредёт по миру Вечный Путник.

Крупицы разума, добра,
Как прежде, сеет в душах Вечность.
Сумеет всё в себя вобрать
Изменчивая скоротечность. 2 р.
Припев.

Свеча опять горит во мгле,
от ветра бережно хранима.
Во многих душах виден след
Космического Пилигрима. 2р.
Припев.





ПЕРШЕ КОХАННЯ
Слова Олександра Морщавки

Мені треба бачити очі
Тієї, котру я кохаю.
Темніші щоб темної ночі,
А вії - густе опахало.
Мені треба чути ще й мову
Тієї, котру я кохаю,
Щоб слухати знову і знову
Струмок дзюркотливий із раю.

Приспів:
Перше кохання -
Єдине кохання,
Рідко буває останнім.
Перші зізнання,
Ті світлі зізнання -
То вже історія давня.

Мені треба звідати губи
Тієї, котру я кохаю.
Чи справді шпарке її ’’ЛЮБИЙ!’’
До щенту серця спопеляє?
Мені б розпізнать її душу -
Ніким не розгадане диво.
Єдиним - одним бути мушу!
А решта - не так вже й важливо.

Приспів для закінчення:
Перші стрічання -
Тривожні зітхання.
Все це предтечі розлуки.
Перші цілунки
І квітів дарунки -
Вічної музики звуки.



Преувеличивать – особенность любви

Преувеличивать – особенность любви,
И видеть то, что взгляду недоступно,
Забыв о тяжести земли,
Забыв о тяжести земли,
И время жизни мерить на минуты.
Преувеличивать – особенность любви.

Произносить слова любви, как в первый раз,
И слышать не услышанное прежде,
И воплощать в движеньи глаз,
И воплощать в движеньи глаз
Весь мир – неотвратимый и безбрежный.
Преувеличивать – особенность любви.

Летать ночами в окруженьи дивных звезд,
Страдать в разлуке, ожидая встречи.
Искать свершенье дивных грез,
Искать свершенье дивных грез.
И верить в то, что счастье будет вечным.
Преувеличивать – особенность любви.




Просто ТИ
Слова Катерини Тихонової

На цій землі нема тобі повторень.
Ти тут поодинокий екземпляр.
Хочa у світі сотні перетворень
Не в кращий бік. А в гірший. І на жаль.
Приспів:
Бо ти є ти. А я є я. Нас двоє.
Яскраві, світлі, ніжні, молоді…
На цій землі нема тобі повторень.
Ти – неповторний. Бо це просто ТИ.

Та ти – не всі. Для мене ти єдиний,
Огорнутий пестливістю думок.
Реальний, не позичений, сяйливий,
Немов послання неба і зірок.
Приспів



ПТИЦА В КЛЕТКЕ
Слова Лилианни Сашиной

Не надо слов… Я просто здесь.
Вуалью скроет сумрак наши лица,
И ночи шелковая лесть
Дождем в сознанье будет литься…
Припев:
И будет бой и страсти боль
От искушенья до истомы,
И мной разученная роль,
И мной разученная роль
Сто раз, сто раз вернет тебя из комы!

Потушим свет, убавим звук…
В окно ворвется свежий ветер – странник,
Слиянье душ, сплетенье рук…
Я твой таинственный избранник!
Припев.

А что потом? Рассвета синь…
Упрячут ночь невинные ресницы…
И снова: Господи спаси!
От тесной клетки крылья птицы!
Припев.


Рождественская песня
Сл. Ирины Быковой

Песня мамина сон навевает,
Шепот старцев младенца хранит.
Зимней ночью очаг согревает
И звезда Вифлиема горит!
Припев:
Рождество дарит нам ожидание чуда,
Доброй сказки волшебный полёт.
Ликование ангелов – радость повсюду.
В доме звёздное небо поет.

Мы стремимся к заветнейшей цели,
Получая по вере дары
И нарядные пышные ели
К детским пальчикам тянут шары.
Припев.
Суетятся в миру из-за денег
И поддельное счастье куют,
Но как прежде лепечет младенец,
Колыбельную старцы поют…
Припев.


Розлетілось листя
Слова Тетяни Петровської
Музика Олександра Морщавки

Розлетілось листя суєти.
У танку кружляє над водою.
Ми не обійшли глухі кути.
Ти пройшла цю відстань не зі мною.
Закриваю вікна восени.
І не хочу мрії відпускати.
Хай тепло зігріє тихі сни,
Хай тепло зігріє тихі сни,
Щоб холодні ночі обійняти.
Хай тепло зігріє тихі сни,
Хай тепло розвіє тихі сни,
Щоб ночі обійняти.

На долоні зоряних розмов,
Ми були щасливі та веселі.
Розцвіла лілеями любов,
І мої ліричні акварелі.
Ти любила квіти і мене,
Та відкрились нам дороги вільні.
Облетіло листя вогняне,
Облетіло листя вогняне.
Непритомні аркуші осінні.
Облетіло листя вогняне,
Облетіло листя вогняне –
Ті аркуші осінні.

Наші зорі вибрали мости
Ті, які ніколи не зійдуться.
Та чому ідеш на зустріч ти,
Де лілеї плачуть і сміються.
Осінь переписує томи,
Ніби хоче долю наздогнати.
Давні сни перегорнули ми,
Давні сни перегорнули ми.
Не змогли їх вчасно розпізнати.
Давні сни перегорнули ми,
Давні сни перегорнули ми –
Їх важко розпізнати.




Розлюблена
Слова Ніни Виноградської

Розлюблена... Але ж була кохана.
Розлюблена... Як боляче, як жаль.
У серці вічна невигойна рана.
В душі і в світі лиш її печаль.
Лиш її печаль.
Приспів:
Розлюблена, покинута, забута...
У небуття ідуть роки зітхань.
Розлюблена... І мов гірка отрута
З’їдає світ і мрій, і сподівань.
І мрій, і сподівань.

Розлюблена... Таврована навіки
Єдиним за любов у сон-траві.
Як з нею буть, на що її прирік ти?!
Завмер для неї час - чуття живі!
Її чуття живі!
Приспів.



Романс для Вас

Слова Ирины Быковой
Я напишу для Вас романс,
Где вьются запахи сирени,
Где жизнь даёт влюблённым шанс 2 раза
Сыграть друг другу на свирели…

Припев:
Обескураживает нас печалью вальс,
В узор сплетая нити пальцев.
Длиною в жизнь звучит романс,
Длиною в жизнь звучит романс,
Судьбою холст заправлен в пяльцы.
Судьбою холст заправлен в пяльцы.

В душе урчит пушистый зверь,
Не подпуская близко беды.
Я поплотней закрою дверь 2 раза
И стану Вас кормить обедом…
Припев.
Я расстелю для Вас постель,
Взобью подушку и перину,
Спросив рождественскую ель, 2 раза
Какое имя выбрать сыну.
Припев.



Северный ветер
Слова Ирины Быковой


Я жду тебя в своей бессоннице,
Где шелестят дождём стихи,
Где нежность за душой хоронится,
Где нежность за душой хоронится,
Вдыхая пряные духи.
Шлют небеса воспоминания,
Развеяв пасмурные сны,
Звучат о счастье заклинания,
Звучат о счастье заклинаия,
Легко возводятся мосты…

Припев:
И ты по тем мостам
Стремишся сквозь поток,
И радужным мечтам
Дано сбываться в срок!
И мы сродни ветрам
Над бездной можем петь,
И наших душ кострам
Дано в веках гореть!

Я улыбнулся неуверенно,
Поцеловал твою ладонь…
А в окна рвался ветер северный,
А в окна рвался ветер северный,
И страсти раздувал огонь.

Припев:
И мы по тем мостам
Стремимся сквозь поток,
И радужным мечтам
Дано сбываться в срок!
И мы сродни ветрам
Над бездной будем петь,
И наших душ кострам
Дано в веках гореть!




СТЕЖКОЮ КОЛИШНЬОЮ
Слова Григорія Бідняка

Знов вернулось літо, сонечком зігріте,
У село вишневе з обрію зійшло…
Думами-шляхами я спішу до мами,
У моє вишневе, степове село.
Приспів:
Стежкою колишньою,
За бузком під вишнею
Підійду до хати – стріне мене мати
І голівку сиву схилить на плече.
Серце болем крається,
Що було, згадається…
Пиріжків із вишнями мама напече.

Посідає рядом, замилуюсь садом,
Тут моє дитинство і вишневі сни.
Роки відлетіли, тут на вишні сіли.
Може, ще весною зацвітуть вони.
Приспів.
Гірко до нестями, що не стане мами.
Я дивлюсь на неї: «Що ж ти робиш час?»
Прилетить Жар – птиця, мама ще насниться –
Та садок вишневий зацвіте без нас.
Приспів.



ТВОЇХ СТИХІЙ НЕЗВІДАНІ ПРОСТОРИ
Слова Анни Борщевської

Твоїх стихій незвідані простори
Залиш собі. І вже не завертай
До тих джерел, з яких дивились зорі
На наше пекло, що звалося Рай…
Що звалося Рай. Пекло звалось Рай!
Приспів:
Твоїх садів не варто зачіпати,
Хоч зріє в них спокуси урожай.
Я цих плодів не хочу більше знати,
Солодким трунком – ні – не пригощай.

Твоїх воріт на ключ не зачиняю,
(Не господиня… Гостею була.)
Прокинешся – ні пекла, ані Раю.
Ти кличеш? Я не чую вже – пішла…
Не чую. Вже - пішла… Ти кличеш? Я – пішла…
Прис